Невидимий світ

Невидимий світ

Віщі сни Є думка, що невидимий світ і все що з ним пов’язує людина, це лише забобони, породжені невіглаством. Питання досить спірне, якщо прийняти увагу що навіть в столітті двадцять першому наука дуже багато чого не здатна пояснити, а «очевидці» стверджують, що знають, про що говорять, так як були учасниками пояснити з наукової точки зору науки, явищ. На зорі цивілізації вважалося, що померле істота (будь то дикий звір, або ж, людина) просто змінює форму існування. При цьому, «що прийняли іншу форму життя» продовжують відчувати і пристрасть, і страхи, і біль, і страждання. Причому, це вірування настільки чіпко тримала свідомість людини, що не дивлячись на те, що змінювалося і духовний розвиток людства в цілому, і з’являлися нові технології, забобони, пов’язані з «невидимим світом» покійних (перейшли в іншу форму життя) позначилися згодом, як народні прикмети.

See also: Informational portal

Одна з таких прикмет, що дійшла до сучасності, це необхідність закриття всіх поверхонь, що відбивають (зеркал¸ зокрема) в момент смерті. Це пояснюється впевненістю в тому, що небіжчик цілком може бути перед живими, якщо не закрити «перехід» в потойбічний світ. Точніше сказати, що в момент переходу «знову приставленого», до зовнішнього світу (світ живих) може проникнути нечиста сила, сила злісна, диявольська сила, яка прагне підпорядкувати своїй владі цей світ. Тому як в момент смерті і відкривається цей самий «перехід» в Задзеркаллі, в невидимий світ. Завжди вважалося (і вважається досі), що можна впоратися з сонмом невидимих ​​сил невидимого світу. Тому як завжди шукалися методи, щоб не тільки захистити себе від злих сутностей з невидимого світу, а й підпорядкувати їх собі, змусити виконувати свою волю … Передбачається, що це і стало приводом для розвитку чародійства, чаклунства, чаклування.

Душі покійних

Тобто, дій, скоєних за допомогою сили волі. Наприклад, ось таким чином викликалися душі покійних з тим, щоб «приборкати» їх (якщо вони надумають втручатися в існування світу живих), і якось, використовувати у власних цілях. Тому як була тверда впевненість в тому, що мерці цілком безперешкодно здатні переміщатися зі світу померлих, тобто, з Миру Задзеркалля (потойбічного світу) в світ цей, земний. Опівночі в абсолютно порожній кімнаті (без меблів), на підлогу ставилося дзеркало, яке знаходилося в приміщенні, де померла людина. Перед дзеркалом (саме цим дзеркалом) запалювалися недогарки свічок, що горіли за традицією, у головах покійного, і по периметру труни. Діставалися мотузки, якими перев’язували руки і ноги небіжчика, що знаходиться в труні, і які розв’язувалися тільки перед самим похованням. І цими мотузочками обв’язували мило, яким небіжчика обмивали. Все це клали на підлогу проти дзеркала.

А потім викликали того, кому належали «атрибути», тобто того померлого, кого обумовлює цим милом, перев’язували цими мотузочками, і т.д. Маги і чаклуни вірили, що володіння «атрибутами» посмертних процедур над тілом покійного забезпечувало зв’язок з цим померлим. І більш того, влада над ним. Тобто, тільки той, хто володів перерахованими вище речами (якщо можна так висловитися), міг викликати покійного з невидимого світу з власної волі і керувати ним. Ті, хто займався магією, ніколи не пропускали процедуру похорону і намагалися будь-якою ціною здобути ці атрибути, нерідко вдаючись і до хитрощів, і до банального злодійства, тому як родичам було «не до того», щоб стежити за гостями. А в день похорону «Не проханих гостей» не було. Кожен міг увійти в будинок небіжчика, і не прийнято було питати, хто він, і звідки …